04/15/2026
Замість вчителювання вона обрала професію фахівця із супроводу ветеранів. Їй 22 роки. Мотивацією працювати з ветеранами і ветеранками називає бажання допомагати людям і бачити результат цієї допомоги.
Знайомтеся Анастасія Романюк. Фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб у Ветеранський простір (Хмельницький).
Зазвичай, у цю професію приходять з певним досвідом роботи у соціальних службах або дотичних. Супровід – це складний процес. Звідки ви черпаєте знання?
Мені дуже пощастило із колегами, які мені допомагали, консультували, як правильно робити, де почитати той чи інший закон. І, в принципі, з будь-яких питань, які в мене виникали, мені завжди були раді допомогти. Тому, за цей час вже більш-менш адаптувалася і розуміюся в тому, що роблю.
Скільки часу вам знадобилося на адаптацію?
Десь приблизно з місяць я входила у курс справи. Але наша професія – це постійне навчання та отримання нових знань. Законодавство, постанови дуже часто змінюються і за цим потрібно слідкувати. Тому, наша професія – це про постійний саморозвиток, самовдосконалення.
Хто сьогодні у вас на супроводі?
У мене у супроводі 46 людей. Чимало з них – родичі загиблих воїнів, тіла яких повернули. Тому нині багато справ із похованнями, виплатами, допомогою з оформленням пільг. Звертаються також і військовослужбовці з різними питаннями: оформлення статусів, виплати, знову ж таки.
Ще одна категорія – це родини безвісти зниклих або ті, чиї рідні у полоні. Їм я допомагаю писати листи в різні інстанції, посольства, вирішуємо за запитами інші питання. І, звісно, підтримую добрим словом, як то кажуть.
Що важливо у цій професії, на ваш погляд?
Підтримка і вміння чути людину. Багато приходять з особистими проблемами і не завжди можуть розуміти, що саме їм потрібно. Тому, завжди важливо бути уважним до деталей того, про що говорить людина. Це, з одного боку, дає можливість ефективніше вести цей випадок, а з іншого – показує тому, хто звертається, що нам не байдуже на їхні проблеми.
Чи важко вам встановлювати перший контакт?
По-різному. Це залежить від того, що людину привело до нас, з яким життєвим “багажем” вона прийшла, з якою проблемою. Знову ж таки, важливо слухати і бути уважним до деталей. Люди приходять за допомогою. І їм важливий результат.
Нині ще немає великої “демобілізації” і великого навантаження на фахівців. Що потрібно зробити, на ваш погляд, аби підготуватися до того часу?
Для початку, найважливіше – це підготувати суспільство до повернення ветеранів. По-друге, збільшувати штат фахівців, щоб не було колапсу. По-третє, самим фахівцям постійно вчитися, набиратися досвіду. Бо це важливий процес у цій професії. Без вдосконалення себе – не буде результату.
Можете описати свій типовий робочий день.
Він зовсім не типовий. Тому, що кожного дня ми працюємо з різними людьми, які мають різні статуси, різні запити, різні історії, відповідно, вони потребують різної допомоги. Буває так, що цілий день можуть звертатися тільки рідні зниклих безвісти. А буває так, що тільки військові. А буває і так, коли ти емоційно переключаєшся з радості за те, що в когось хтось повернувся з полону на маму, у якої загинув син. Тому, наші дні не типові. Вони сповнені людських емоцій.
Можете вказати п’ять основних рис, якими повинен бути наділений фахівець?
Вміння чути і розуміти, вміння правильно виокремити основне, що потрібно людині, психологічна стійкість, емпатія і професіоналізм.
Дякую вам за обрану професію!P.S. Якщо ви не знаєте, де знайти свого фахівця із супроводу ветеранів – скористатйеся нашою мапою контактів фахівців.