12/22/2025
“Мене звати Олександр Павлов. 44 роки. Я – ветеран, людина з інвалідністю другої групи. Важке поранення (і як наслідок, ампутація нижньої кінцівки) отримав на бойових. Уже рік працюю фахівцем із супроводу ветеранів у Снігурівській громаді, що на Миколаївщині”.
Так представився нам Олександр, коли ми познайомилися із ним під час навчань у центрі #простір_можливостей. Олександр вирізнявся з-поміж інших фахівців досвідом роботи на посаді.
У його професійному житті чимало вирішених кейсів, налагоджені зв’язки у громаді, різноманітні активності.
У його кабінеті висить прапор підрозділу, де проходив службу. А у телефоні чимало фото із зустрічей з дітьми, уроків патріотичного виховання, змагань серед ветеранів між громадами.
Олександр – це якраз той приклад фахівця, який не сидить в кабінеті. Голова громади виділив йому автівку і він має змогу їздити до своїх підопічних.
“До 2022 року я працював у сільськогосподарській фірмі. Ми з родиною проживали на Харківщині. Хоча, сам я родом зі Снігурівки, що на Миколаївщині.
24 лютого наше селище, яке на кордоні з росією, вороги обстріляли. У той же день я вивіз сім’ю у Харків і посадив на евакуаційний потяг до Львова. Звідти вони поїхали у Польщу. А я взяв документи і пішов у ТЦК. Відтоді розпочалася моя служба у 425-му окремому штурмовому підрозділі “Скеля до того, як я отримав поранення”, – розповідає про свій шлях Олександр.
Перебуваючи на лікуванні у шпиталі, до нього зателефонував голова громади Іван Кухта і сказав, що на посаді “фахівця із супроводу ветеранів” бачить лише його. Звісно, це мотивувало чоловіка повернутися на малу Батьківщину і продовжувати робити корисне. Тим більше, що пройшовши шлях оформлення документів після поранення – він точно знав, з якими складнощами можуть стикатися побратими.
“Коли людина потрапляє після поранення у лікарню, у шоковому стані або перебуває без свідомості і потім, ти взагалі не розумієш – які довідки, навіщо, куди з цим усім звертатися? Тому, я чітко вирішив для себе, у будь який спосіб буду допомагати побратимам.
Я сам проходив все це після поранення, потім було звільнення з військової частини, потім збір документів на подачу на виплати, на отримання посвідчень. І цей процес був наскільки забюрократизованим, що не кожен може знайти у собі сили справитися із цим. А для того аби отримати виплати, потрібно знати усі механізми.
До дзвінка голови громади я вже думав створювати якусь чи спілку, чи ветеранську організацію, де б допомагав таким, як я. Але запрошення працювати фахівцем розставило усе на свої місця”, – говорить Олександр Павлов.
Поки що Олександр один фахівець на всю громаду. Це 8 старостатів. До нього звертаються як ветерани і ветеранки, так і члени їхніх родин. А ще діючі військові. Спрацювало “сарафанне радіо”.
“Офіційно на супроводі (ті, які заведені в електронний кабінет) у мене 53 людини. А неофіційно з вересня цього року – це те, що я почав підраховувати – 87 звернень. Це ті люди, яких ми не можемо взяти на супровід, але я їх консультую. Це діючі військовослужбовці, це представники МВС. Це, наприклад, бабуся, внук якої воює.
Найбільш розповсюджений запит на консультацію від військових – це не отримання виплати за поранення. І ще одне, коли людина отримує посвідчення учасника бойових дій, вона не розуміє, на які пільги він від держави має право. І це проблема непоінформованості, яка породжує багато негативу. Чому б не проводити широкі інформаційно-роз’яснювальні кампанії для тих, хто мобілізується або звільняється з армії. Права, можливості, гарантії від держави. Це все важливо доносити на різних етапах, тому що запити можуть бути різні.
Коли мене призначили на посаду, я одразу поїхав у старостати і попросив зібрати тих, для кого ми працюємо. Ми налагодили пряму комунікацію. Якщо виникають якісь проблеми – мені телефонують. Також я налагодив комунікацію з усіма службами, до яких ми так чи інакше звертаємось.
Взагалі, те, що сьогодні ввели фахівців і у громадах, і у медичних закладах – це дуже добре. Якби у мене тоді була така людина, яка підкаже, проконсультує, скерує, то чимало проблем вдалося б уникнути. І шлях в оформленні документів значно скоротився б.
Повага і допомога – це те, чого очікують ветерани від фахівців із супроводу. Однозначно, поважати досвід участі у захисті країни і професійно надати допомогу тому, хто звертається. Це ключове”, – говорить Олександр.
Снігурівська громада вважається прифронтовою. До лінії бойового зіткнення 60 км. Населені пункти, які входять у Снігурівську громаду дуже часто під обстрілами КАБів, шахедів, ракет та артилерії. Люди живуть і працюють на постійному стресі.
“Я вам скажу, що дуже тяжко. Всі на межі гострого стресу. І це, звісно, впливає на робочу обстановку. Бо ти постійно думаєш “прилетить чи не прилетить”.
У таких громадах, як наша, потрібні фахівці психологи, які б допомагали справлятися з цим стресом, з вигоранням. Бо обстановка у нас дійсно складна”, – розповідає пан Олександр.
Родина Олександра Павлова нині живе у Польщі. І ми поцікавилися, чи не планує він виїздити до них. Адже нині в експертному середовищі точаться дискусії щодо того, що чимало ветеранів поїдуть за кордон до своїх рідних.
“Я патріот своєї країни. І їхати з неї точно не збираюся. Навіщо я тоді її захищав? Війна рано чи пізно завершиться. Всі війни завершуються. У планах забрати родину додому, допомагати побратимам і розбудовувати нашу Україну”, – підсумував Олександр Павлов.
P.S. Від нашої команди скажемо, що такі Люди, як Олександр надихають рухатися вперед. Ми дякуємо Олександру за Захист і за те, що обрав складну, але важливу професію – допомагати іншим.
Якщо ви не знаєте, де знайти свого фахівця із супроводу ветеранів, йдіть на нашу мапу контактів https://restartukraine.com.ua/karta-fahivtsiv