10/08/2024
Так про майбутніх фахівців супроводу ветеранів та демобілізованих осіб говорить голова правління ГО “Простір можливостей” Оксана Коляда.
Про необхідність запровадити в Україні фахівця, який виконуватиме роль “ветеранського кейс – менеджера” і супроводжуватиме ветеранів і ветеранок після демобілізації, у “Просторі можливостей” заговорили ще два роки тому. Коли стало очевидним, що кількість учасників і учасниць бойових дій зростає в рази і без закриття їхніх точкових потреб країна може отримати соціальний колапс.
Соціальні та інші служби захлинуться від кількості звернень, а громади і надалі сприйматимуть ветеранів та ветеранок як виключно “пільговиків”. А потрібно, щоб працювала система, яка буде здатна супроводжувати Захисника або Захисницю від мобілізації (чи підписання контракту) і до їхнього звільнення з лав Сил Оборони України.
Ідеальна система лягла в основу прописаного командою “Простір можливостей” Шляху Захисника і Захисниці (дивіться відео)
Це коли супровід людини здійснюється на кожному етапі: ТЦК та СП – служба – медичний заклад (за потреби) – ТЦК та СП – громада.
Одним із ключових на цьому шляху є той, хто зустрічатиме в громаді – фахівець супроводу ветеранів і демобілізованих осіб.
“Тут не може бути простих рішень, адже в Україні з’явилася нова професія”, – переконана Оксана Коляда.
Приводом до розмови став старт навчань тренерів, які в регіонах вчитимуть майбутніх фахівців супроводу ветеранів та демобілізованих осіб.
Оксано, розкажи, будь ласка, про навчання, які стартували у центрі #простір_можливостей.
“Простір можливостей”, відповідно до меморандуму про співпрацю з Міністерством у справах ветеранів, є імплементуючим партнером у реалізації проєкту “Фахівець з супроводу ветеранів та демобілізованих осіб”.
Це нова професія в Україні. І очевидно, що хтось цих фахівців має готувати. Відповідно до постанови Уряду про порядок реалізації фахівця https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-zabezpechennia-instytutu-pomichnyka-veterana-v-systemi-perekhodu-vid-viiskovoi-s88120824, передбачено, що фахівців із супроводу в регіонах будуть готувати на базі Центрів ветеранського розвитку. Ми спільно з Мінветом відібрали перших 5, які знаходяться у Дніпрі, Львові, Миколаєві, Житомирі і Вінниці. До нас приїхали тренери з цих Центрів. Це ті люди, які найближчим часом будуть навчати відібраних фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб.
Чому саме ці навчання важливі?
За словами заступника міністра у справах ветеранів з цифровізації, станом на кінець вересня уже подано близько тисячі заяв з різних куточків країни. Тобто, уже є тисяча кандидатів, які після проходження тестування і відбору через сформовані на рівні районів комісії, у найближчій перспективі будуть працевлаштовані і прийдуть вчитися у Центри ветеранського розвитку. Відповідно, вчитимуть їх ті, хто сьогодні опановує курс у нашому центрі. Це викладачі ВИШів, фахівці, які не перший рік займаються темою реалізації ветеранських політик на рівні громад. Люди з досвідом.
Наше завдання максимально підготувати їх до того аби вони могли далі готувати фахівців уже в себе вдома.
Варто відзначити, що наша команда має спеціалізовані розроблені курси і для працівників соціальної сфери, і для поліцейських, і для бізнесу, і для медичної сфери. Тому, готуючи тренерів, ми сподіваємось, що вони зможуть модифікувати і ці програми і викладати іншим надавачам послуг для ветеранів і членів їх родин.
Тренери, які зараз навчаються, потім навчатимуть фахівців з різних регіонів, не тільки зі своїх?
Поки що, у зв’язку з тим, що регіонів 5, вони будуть працювати за кущовим територіальним методом. Центр, Схід, Захід, Південь, Північ. Але ми не виключаємо, що перші 50 тренерів в подальшому зможуть передати напрацювання колегам з інших Центрів ветеранського розвитку з інших регіонів для того, щоб вони могли самостійно навчати фахівців своєї області.
Що входить у курс для тренерів?
Ми даємо основи ветеранської політики, розкладаємо її на складові, і нормативно-правову базу, яка регулює медичні послуги та спеціалізовану допомогу (протезування, реабілітація). Також, говоримо про ринок праці, тобто економічну, соціальну реінтеграцію, відповідно. Робота з базами даних. Адвокація і цифровізація процесів, усі житлові програми. Опрацьовуємо інструменти стратегічних ігор для вивчення потреб і розуміння задоволення потреб.
Даємо цілий блок по психології. Даємо цілий блок по кейс-менеджменту, ведення випадку. Вони будуть вивчати, що таке супервізія, як цю супервізію надавати. Будуть специфічні блоки, до прикладу, як ми працюємо з родинами зниклих безвісти, які є інструменти отримання інформації, з ким координуємося. Загалом – це два тижні офлайн навчання за декількома тематичними блоками.
Якщо Мінветеранів говорить про цифру в 5 мільйонів ветеранів і ветеранок та їхніх родин, яка кількість фахівців мала би бути в ідеалі?
В ідеалі Мінвет каже про 11 тисяч фахівців. Ми не знаємо, що нас чекає в момент нашої перемоги і повернення ветеранів. Тому завдання станом на зараз, відповідно до потреби в громадах, з огляду на ту кількість ветеранів, членів їхніх родини, які є вже на місцях, підготувати і запустити в роботу Фахівця. Подивитися, як це працює. Цифровізувати процес, над чим також Мінвет працює. Після цього відпрацювати функцію аналітики, для того, щоб ми могли аналізувати потреби і віддавати Мінвету, який має коригувати державну ветеранську політику, а місцеві політики могли бути комплементарними. Тобто, все, що не закривається на національному рівні, має бути закрите на регіональному і на місцевому рівні.
Коли ми зможемо побачити фахівця на робочому місці?
Направду, фахівці є на місцях. І навіть кожен наш ветеранський простір працює з інструментом кейс-менеджменту. Але це не зв’язок між центром і регіоном. Там немає функціональної підпорядкованості тому ж Міністерству у справах ветеранів. Бо цей фахівець ніколи не передає Мінвету проблематику і не аналізує її.
Ми очікуємо, що певна кількість людей, які працюють уже кейс-менеджерами, або, наприклад, мають досвід роботи у сфері соціального захисту, перейдуть на роботу фахівцями супроводу ветеранів і за кілька місяців ми зможемо отримати від них зворотній зв’язок стосовно того, що працює в громаді, а що ні.
Варто розуміти. що усе залежить від комплексності підходу, бо на сьогодні, окрім нової професії фахівця супроводу, у нас створюється служба супроводу в військах, у нас трансформується соціальна складова територіальних центрів комплектування, у нас призначаються соціальні працівники, кейс-менеджери в медичних закладах. От поки всі ці ланки не запрацюють, використовуючи одні і ті ж інструменти і маючи алгоритми взаємодії, от доти ми результату не побачимо.
Але наскільки ми швидко як держава, як суспільство рухаємось до цього, щоб всі ланки запрацювали разом?
Рухаємось, тому що служба супроводу створюється, офіцери проходять навчання, ТЦК трансформується. Фахівець запроваджується.
Тут важливо всім розуміти, що це непрості рішення. Одномоментно це не може запрацювати. Це нова професія. Потрібно провести професійний відбір. Потім цих людей навчити. Згодом дати в руки інструменти, які вони можуть використовувати у роботі. Бажано ці інструменти цифровізувати, щоб їм було простіше. І тоді система запрацює.
Важливо розуміти, ми не працевлаштовуємо людей, які зараз без роботи. Нам потрібні вмотивовані і професійні”.
І поки війна триває і відсутня масова демобілізація – є час відпрацювати ці алгоритми аби після Перемоги ми вже чітко їх розуміли в контексті працюючої системи.