06/27/2023
Старший сержант ЗСУ Антон Колумбет звернувся до учасників нашого Всеукраїнського діалогу «Громади – ветеранам» з вимогою готувати стабілізаційні пункти до повернення Захисників та Захисниць. Антон до війни був представником Муніципальної варти Києва, а до того – першим заступником міністра у справах ветеранів.
Ми свідомо побудували роботу нашого форуму у форматі – наказ військовослужбовців і інструменти рішень у відповідь на цей наказ.
Рівень проблем зрозумілий та очевидний. Збільшення загальної аудиторії ветеранських політик з 450 тисяч УБД до 2 млн. бійців сил оборони вже сьогодні. Станом на зараз держава не готова в повній мірі до повернення Захисників, ані інститутційно, ані професійно, ані морально. Ветеранські політики являють собою суміш імітації та декларацій. В громадах немає тих фахівців, які будуть зустрічати та спрямовувати ветеранів. Мультидисциплінарних команд у медичних закладах не вистачає, реабілітаційні спроможності на стадії розбудови. Є невизначеність із пріоритетами та цілями ветеранських політик як в центрі, так і на місцях. Досі ключовим принципом взаємодії з ветераном є патерналізм, а не стимулювання до відновлення функціональності та подальшої реінтеграції.
Це – про проблеми. Але, ми ніколи не збираємось вказувати на проблеми, не вказуючи при цьому на шляхи їх розв’язання. Саме для цього і проводимо всі наші заходи у форматі «нічого для вас, без вас». Так було з першими трьома Міжнародними ветеранськими форумами «Там, де ми – там Україна». І точнісінько цей же принцип реалізований у форматі Всеукраїнських діалогів «Громади-ветеранам» – спочатку в Маріуполі (жовтень 2021), потім у Хмельницькому (червень 2023).
Те, як був побудований Діалог в Хмельницькому, вселив у мене великі надії і навіть впевненість у спроможність суспільства достойно зустріти Захисників після Перемоги. Є чимало чудових ідей, результативних кейсів у різних сегментах – медичній , психологічній та спортивній реабілітації. Є унікальні розробки у протезуванні. Дуже ефективні окремі проекти рішень у сфері соціальної реінтеграції. А головне – є політична воля, принаймні на рівні громад та на рівні окремих владних команд.
Мене дуже тішить рівень співпраці нашої та інших ветеранських організацій з Міністерством соціальної політики. Якщо говорити про захід у Хмельницькому, то перша заступниця міністерки соцполітики Дарина Марчак та радниця міністерки Наталія Кавецька вийшли із майже сенсаційними новинами для нашої аудиторії. Перше, процедура закуплі державою соціальних послуг у надавачів зазнає серйозних змін. А це говорить про те, що держава сплачуватиме за ці послуги не установам, а конкретним надавачам, навіть недержавному сектору та ФОПам. Доречі тут треба нагадати, що недержавний сектор і так активно і якісно ці послуги надає. Друге, розробляються нові стандарти послуги соціальної адаптації для родин ветеранів. Це може призвести до цілком конкурентного зростання цін на надання таких послуг, в тому ж числі і недержавними інституціями. Четверте, змінюється система взаємодії із ТЦК. П’яте, вітається запровадження інструментів кейс-менеджменту у роботі з ветеранами на різних рівнях.
На цій панелі ми також презентували своє бачення «ветеранського кейс-менеджера» на рівні громад. Мова іде насправді про відповідного фахівця по роботі з ветеранами, який би використовував вже загадані інструменти кейс-менеджменту у своїй роботі. Чому важливо працювати саме так? Тому, що є розуміння комплексного підходу та чіткий алгоритм дій у різних випадках. Доступними для роботи є профайли клієнтів, а отже є розуміння взаємодії з фахівцями з інших суміжних сфер. Наша ідея полягає в тому, що на рівні громад має бути відповідний фахівець, що надаватиме лише одну послугу ветеранам – інформаційно-консультаційну. Але це послуга стосуватиметься усього спектру доступних сервісів – як державних, так і недержавних. Наш кейс-менеджер знатиме про ветерана все. Так само, як він знатиме і всі доступні послуги для ветерана. Він матиме необхідні знання та навички первинного скринінгу, що дозволить йому максимально повно визначити СПРАВЖНІ потреби ветерана. Як результат, запропоновані послуги будуть потрібні та ефективні.
Наш тренінговий центр вже сьогодні працює над підготовкою таких фахівців. Ми змогли сформувати унікальну команду практиків, які вже підготували 120 фахівців. На жаль, швидкість та пропускна спроможність підготовки таких фахівців – недостатня. За нашими підрахунками, вже незабаром Україні знадобляться ДЕСЯТКИ тисяч підготовлених кейс-менеджерів. Як на рівні громад, так і клінічних кейс-менеджерів, фахівців у ТЦК, спеціалізованих кар’єрних радників та консультантів (яких ми, до речі, також готуємо).
Хочу подякувати лідерам громад за довіру та готовність запровадження таких фахівців вже. Зокрема з Хмельницькою громадою, а також Хмельницькою ОВА ми домовились про управлінські експерименти. Відповідно до наших рекомендацій будуть створені структурні підрозділи по роботі з ветеранами. Їхні працівники вже проходять навчання у Тренінговому центрі «Простору можливостей». Незабаром буде проведена глобальна стратсесія за участю керівництва громади та соціальних працівників і всіх задіяних у процесі комунікації з ветераном.
На панелі, присвяченій розвитку реабілітаційних спроможностей на місцях було також дуже багато інсайтів та радикально нових рішень. Головне, ми почули від МОЗу, що оновлюються реабілітаційні пакети в частині збільшення циклів реабілітації на рік. Це те, що давно хотіли почути лікарі наших провідних реабілітаціних центрів, де проходять реабілітацію після важких поранень і вона займає тривалий період. За словами представника МОЗ Василя Стрілки ці зміни до законодавста запрцюють вже в липні.
Також активно обговорювались питання інституційного розвитку реабілітаційних потужностей. Дуже показовими були випадки із будівництвом нового корпусу в Госпіталі ветеранів війни у Клевані, Рівненської області. Яскравими та результативними є кейси побудови нових реабілітаційних центрів у Львові – Незламні та SuperHumans. Показовим є робота Центру «Галичина», яка стала осередком ефективного протезування та також має власні плани на подальший розвиток. Швидкі темпи розвитку демонструють наші давні партнери з Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна». Команда Ксенії Возніциної є не тільки носіями унікальної української експертизи у сфері психічного здоров’я, але вони ще й виявились дуже ефективними менеджерами, здатними розвивати інфраструктуру, залучати додаткові ресурси та можливості, провадити наукову та методологічну роботу. І цей напрямок сьогодні є ключовим для нас. Ми вже говорили, що нам катастрофічно не вистачає профільних фахівців для мультидисциплінарних команд. Саме «Лісова поляна» однією з перших запустила власні тренінгові можливості. І я просто зобов’язана згадати про наше унікальне партнерство з командою Ксенії Возніциної, Тетяни Сіренко та Андрія Полтавцева в рамках вже нашого Тренінгового центру «Простір можливостей». Спільно за декілька останніх місяців ми підготували біля 400 фахівців різного рівня та різних сфер діяльності.
Рішення всіх згаданих установ – є унікальними і потребують масштабування. І слава Богу ми бачимо політичну волю як на рівні громад, так і на рівні керівництва МОЗ. Також не можу не зазначити, що під час нашого заходу ми спробували розвінчати міф про те, що протезуватися краще за кордоном. Була розмова, була демонстрація можливостей українських підприємств, був діалог самих ветеранів з ампутаціями.
Окремою і надзвичайно важливою темою є взаємодія з роботодавцями та підтримка ветеранського бізнесу. Цю панель вів Сергій Позняк. І тут також у нас є для вас дуже важливі новини. Перше, Мінекономіки, спільно з Державним центром зайнятості розробили нову програму грантування ветеранського бізнесу. Участь у доопрацюванні програми взяв наш модератор, ветеран та діючий військовослужбовець, Голова АПВА Сергій Позняк. Але це – тільки початок. Сьогодні є домовленість про те, що цей проект отримає додатковий розвиток збоку міжнародних партнерів, приватного бізнесу та неурядових організацій. Деталі будуть незабаром. Не розкриваючи секрету, скажу що мова піде про запровадження навчання та менторства для ветеранського бізнесу. І це також не кінець історії. По завершенні панелі та Діалогу загалом, відбулась закрита бізнес-дискусія, щодо розвитку людського капіталу та значимості ветеранів. Наслідком такої дискусії стала озвучена ідея про готовність формування альтернативного фонду підтримки ветеранських бізнес-ініціатив з боку великого та середнього вітчизняного бізнесу. Знову ж таки, деталі пізніше. Але наперед дякую всім, хто зголосився до такої співпраці.
Дуже важливим для мене була готовність українського бізнесу самостійно проваджувати програми вшанування на окремих підприємствах. Першим про це заговорив Вадим Ліскі з Житомирського бізнес клубу. Вони вже запускають на підприємствах регіону програму «Шануємо. Пам’ятаємо». Мова іде про вшанування пам’яті загиблих мобілізованих працівників підприємств. Відповідно до результатів опитування, саме запит на шану та повагу є одним із найпріоритетніших для ветеранів при виборі місця роботи.
З війни наша нація має вийти сильнішою ніж була. Сила визначатиметься не тільки кількістю сучасного озброєння, але і посиленням ролі ветерана в суспільстві. На всіх рівнях. Ми маємо навчитись розуміти різницю між поняттям «людський капітал» та «трудові ресурси». Так от ветерани – це людський капітал, який буде основою нової, успішної, міцної та модерної України!
Більше про важливі рішення можете подивитися у трансляції “Всеукраїнського діалогу: громади-ветеранам”