10/01/2026
Вчора ми дякували нашим Захисникам і Захисницям, але просто дякувати недостатньо. Потрібно щоденно працювати аби гідно зустріти їх у цивільному житті. Особливо, коли мова йде про тих, хто пережив досвід полону.
Держава визнає неідеальну модель реінтеграції цих людей. Чимало прогалин у нормативно-правових актах та міжвідомчій взаємодії.
Як забезпечити людині передбачуваний і безперервний маршрут підтримки після повернення? Власне, цій темі був присвячений Міжнародний форум «Повернення — спільна справа».
У центрі дискусій була людина — її гідність, вибір, потреби та право вирішувати, чим і коли вона готова ділитися. Учасники наголосили: повернення з полону не є одноразовою подією. Це тривалий процес фізичного, психологічного, правового та соціального відновлення, який потребує скоординованої роботи військової і цивільної, медичної, психологічної та соціальної систем.
Окрім панельних дискусій, практичним елементом стала робота трьох паралельних секцій, результати яких було представлено у підсумковій частині заходу.
Секцію «Мультидисциплінарний підхід у постізоляційному супроводі військовослужбовців» модерувала наша Оксана Коляда.
«Ми об’єдналися у три підгрупи: одна працювала з психічним здоров’ям і психологічною підтримкою військовослужбовців, які мають досвід полону, а також їхніх родин; друга — з можливими гепами в медичному забезпеченні і послугах; третя — із соціально-правовими аспектами, де теж дуже багато про міжвідомчу взаємодію», — розповіла Оксана Коляда.
Серед висновків секції вона назвала такі:
«Сім’ї мають бути зафіксовані як цільова аудиторія в усіх програмах підтримки військовослужбовців — і під час перебування в полоні, і після звільнення, і в довготривалому супроводі».
«Ми виявили геп у питанні інформування: хто, на яких стадіях і про які саме процедури, гарантії, послуги та підтримку має повідомляти родину і самого військовослужбовця на всіх етапах звільнення та довготривалого реінтеграційного процесу. Важливі єдина точка входу, де людина отримає всю необхідну підтримку, та уніфікована інформація, яку будуть спроможні надавати всі ланки на шляху взаємодії».
«Після полону потрібен не одноразовий медичний чекап, а регулярний посилений медичний супровід, а також програма довготривалого психологічного відновлення — не лише в період до року, але й на пізніших етапах».
«Наскрізно через усі групи звучало завдання підготовки фахівців різних сфер, а також потреба в професійній супервізії та підтримці самих фахівців, які працюють із військовослужбовцями та їхніми родинами».
Паралельно працювали у секціях «Нормативне забезпечення системи реінтеграції» та «Інформаційно-аналітичне забезпечення процесу повернення та постізоляційного відновлення. Підготовка особового складу».
«Напрацювання цього форуму ми передаємо до Міністерства оборони України для подальшої розробки конкретних рішень», — зазначила Наталія Умеренкова, очільниця ГР “Жіноча сила України”.
Під час дискусії також прозвучало, що для частини людей, які пережили полон, важливими внутрішніми опорами були віра в родину, віра в Україну та віра в Бога. Тому робота з сім’ями має починатися ще під час служби та тривати протягом усього шляху повернення і реінтеграції.
Головний висновок Форуму — потреба в безперервному маршруті підтримки людини після повернення та у спільній відповідальності держави, суспільства й партнерів за результат цієї роботи. У центрі цієї системи завжди має залишатися людина: її гідність, безпека, сім’я, вибір і право на підтримку.
Форум об’єднав представників сектору безпеки й оборони, органів державної влади, громадянського суспільства, експертного середовища та міжнародних партнерів.
Проводили його за ініціативи Збройних Сил України, а саме Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України, спільно з Міністерством оборони України, Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України та Всеукраїнською програмою ментального здоров’я «Ти як?» — ініціативою першої леді Олени Зеленської, у партнерстві з Alinea International та громадською організацією «Громадський рух “Жіноча Сила України”», за підтримки уряду Великої Британії.