06/04/2024
На фото Яна Горай директорка комунального некомерційного підприємства “Центру первинної медико-санітарної допомоги Немішаєвської громади” – сімейний лікар та її заступниця – медична директорка, сімейний лікар Наталія Хвостенко.
Вони стоять на фоні майбутнього реабілітаційного центру. Це їхня мрія, яка з’явилася після навчання у центрі #простір_можливостей.
Навчання сімейних лікарів, яке проводила наша команда за підтримки USAID Ukraine – USAID УкраїнаРозбудова стійкої системи громадського здоров’я, який впроваджує організація Пакт, стали для медиків дуже затребуваними. Кажуть, що зрозуміли чимало особливостей людей, які мають досвід участі у бойових діях.
Повернувшись з тренінгу, вони вирішили, що у Немішаєво (Київщина) повинен бути окремий реабілітаційний центр, де надаватимуть підтримку місцевим ветеранам і ветеранкам. Утім, допомагатимуть в ньому не лише цій категорії. Послуги будуть доступні усім, хто проживає у громаді.
На даний час громада їм уже допомагає із зовнішнім облаштуванням майбутнього центру. Далі – шукатимуть благодійників, донорів і партнерів, які допоможуть в облаштуванні центру зсередини.
Звісно, це амбітний проект. Утім, і пані Яна, і пані Наталія упевнені, що все вдасться.
“Рідні стіни лікують, – каже Наталія Хвостенко, – для нас важливо аби наші хлопці та дівчата отримували послуги тут, у громаді. Вдома. Хочеться, щоб їх не ганяли по всій Україні. Окрім реабілтації, там плануємо запровадити психологічну підтримку як групову, так й індивідуальну. Консультаційну. Загалом, плануємо, щоб усі послуги вони отримували в одному місці.”
Перший поверх – це консультативно діагностичний центр. Другий і третій – приміщення під реабілітацію.
Пані Яна каже, що в цілому, після навчань повністю передивилася як комунікацію з пацієнтом ветераном чи ветеранкою, а також, що дуже важливо – їхню потенційну маршрутизацію.
Раніше ми навіть не знали, куди, за потреби, їх далі можна спрямовувати. Які є спроможності: соціальні, юридичні, медичні і психологічні. Ми не володіли цією інформацією. Звісно, ми комунікуємо, надаємо контакти (дякувати навчанням), але це мінімум інформації. Хотілося б більше”, – говорить Яна Горай.
Одним із елементів наших навчань є стратегування на визначення потреб і партнерів, які можуть задовольнити ці потреби. У такий спосіб ми формуємо певну маршрутизацію установ і організацій, які надають послуги ветеранам і ветранкам, а також членам їхніх родин.
Наталія Хвостенко, до якої на прийом теж звертаються учасники і учасниці бойових дій, говорить, що головне – це посмішка.
” Я відчиняю двері. Ввічливо і коректно з ними говорю. Іноді до них складно знайти підхід, але важливо показати їм свою повагу і вдячність.
Я зрозуміла, що вони все таки довіряють сімейним лікарям. Ми з ними були до війни, ми з ними і зараз. Ми їм уже як рідні. І дуже б хотілося аби ми могли приймати їх сам на сам, тоді людині легше відкритися. Коли буде центр – буде і така можливість”, – підкреслює пані Наталія.
Особливої уваги у медиків потребують ті, хто втратили. У комунікації з ними, головне – не нашкодити.
“Ти боїшся поранити людину, яка втратила. Намагаємось у розмові не вертати в минуле. Підбираємо слова. Думаємо, як підтримати. Іноді навіть обіймаю, коли розумію, що людина цього потребує. Мій телефон у них є завжди і ми на зв’язку. Якщо ми хоча б на один відсоток можемо зарадити таким пацієнтам, то це вже важливо, – продовжує Наталія Хвостенко.
У трьох центрах Києва, Хмельницького і Житомира нашим командам вдалося навчити 300 сімейних лікарів. В межах України – це зовсім небагато, адже попит на навчання є.
Емпатія і професійність – це ті два стовпи, які є основоположними у наданні будь яких послуг, а особливо тим, хто нас сьогодні захищає і їхнім родинам.
Більше про послуги ветеренам і ветеранками, членам їхніх родин, родинам загиблих, зниклих безвісти і тих, хто у полоні будемо говорити під час Всеукраїнський діалог: громади-ветеранам 2024 уже 7 червня. До речі, Наталія Хвостенко теж буде серед спікерів.