09/07/2026
Коментар від співзасновника та члена правління Спілки ветерана, військового капелана Петра Боканова
Для нас дуже важливо, що матеріал пані Оксани Коляди, яка представляє український ветеранський досвід і багато років працює у сфері ветеранської політики, був опублікований у журналі treue Kameraden — офіційному журналі Bayerischer Soldatenbund 1874 e.V. (BSB)
(Прим. Авт – Bayerischer Soldatenbund 1874 e.V. (BSB) — це Баварський союз солдатів, одна з найбільших і найстаріших ветеранських організацій у Німеччині. Вона об’єднує понад 60 000 членів, серед яких є колишні військовослужбовці та резервісти Бундесверу. Організація діє на території федеральної землі Баварія та має понад 1000 місцевих ветеранських товариств (камерадшафтів).
Ми розглядаємо цю публікацію не просто як вихід окремої статті в німецькому журналі. Для нас це насамперед можливість представити український досвід саме тому професійному середовищу Німеччини, для якого питання військової служби, ветеранів, оборони та безпеки є безпосередньо важливими.
treue Kameraden виходить раз на два місяці накладом близько 4000 примірників. При цьому журнал читають не лише члени Bayerischer Soldatenbund, а також, за інформацією BSB, у міністерствах, державних установах та безпосередньо у військовому середовищі.
Тому це не масове німецьке медіа, і ми не ставили б його в один ряд із великими загальнонаціональними газетами чи телеканалами. Але саме як профільне військово-ветеранське видання воно має для нас особливу цінність.
Чому саме така аудиторія для нас важлива?
Ми багато років працюємо над тим, щоб український ветеран у Німеччині сприймався не лише як людина, яка потребує допомоги.
Ми хочемо показувати його як партнера, фахівця, лідера, носія унікального військового досвіду та важливого ресурсу для суспільства.
Тому для нас принципово важливо, щоб про український досвід говорили не лише в українському інформаційному просторі. Нам потрібно, щоб цей досвід був присутній і в німецькому військовому, ветеранському, політичному та експертному дискурсі.
Саме тому публікація матеріалу пані Оксани в treue Kameraden має для нас особливе значення.
Вона дозволяє донести до німецьких читачів не просто інформацію про Україну, а пояснити, як Україна вже сьогодні будує сучасну ветеранську політику, які завдання стоять перед державою та громадами, яку роль відіграють ветеранські простори і чому питання ветеранів безпосередньо пов’язане з майбутнім України та її людським капіталом.
Це також можливість говорити з німецькими партнерами на професійному рівні. Для нас особливо цінно, що така публікація може бути прочитана людьми, які безпосередньо працюють або мають професійний зв’язок із Bundeswehr, ветеранськими організаціями, резервістським рухом, державними структурами та безпековою тематикою. Саме з цими середовищами ми сьогодні вибудовуємо партнерські відносини.
Ми співпрацюємо з німецькими ветеранськими організаціями, Bundeswehr, Bundesministerium der Verteidigung, Zentrum Innere Führung der Bundeswehr, Veteranenbüro der Bundeswehr, освітніми та академічними структурами, а також із гуманітарними та соціальними організаціями.
Тому для нас важливо, щоб ці партнери знали не лише про те, що українським ветеранам потрібна допомога, а й про те, яку систему підтримки та реінтеграції Україна вже створює і який практичний досвід за цим стоїть.
Що особливо цінного дає така публікація?
На нашу думку, тут є кілька важливих аспектів.
По-перше, це репрезентація українського досвіду. Україна сьогодні має унікальний досвід, якого фактично не має жодна інша європейська країна в такому масштабі. Ми змушені одночасно вести війну, лікувати та реабілітувати поранених, повертати військових до цивільного життя і вже сьогодні будувати систему підтримки майбутніх поколінь ветеранів. Цей досвід повинен бути відомий не лише в Україні.
По-друге, це формування довіри. Коли український досвід представляється через німецький професійний майданчик і стає предметом дискусії в німецькому військово-ветеранському середовищі, це створює зовсім інший рівень комунікації.
По-третє, це можливість для подальшого діалогу. Публікація — це не кінцева мета. Навпаки, ми розглядаємо її як точку входу для нових контактів, зустрічей, дискусій та спільних проєктів.
Людина прочитала статтю — зацікавилася українським досвідом — звернулася до нас — відбулася зустріч — виникла ідея спільного заходу або професійного обміну. Саме так поступово і формується партнерська мережа.
Чи можемо ми публікуватися там надалі?
Так, і саме це є одним із найважливіших результатів цієї публікації. Коли український матеріал уже один раз був опублікований у журналі, редакція знає українських авторів, розуміє актуальність теми та бачить, що український ветеранський досвід відповідає профілю видання.
Тому ми бачимо можливість продовжувати цей напрям і пропонувати редакції нові матеріали — зокрема від представників українських ветеранських організацій, Коаліції ветеранських просторів, «РеСтарту», керівників та фахівців ветеранських просторів, психологів, реабілітологів та інших експертів.
Це могли б бути матеріали про:
українські ветеранські простори та принцип «рівний — рівному»;
повернення військових до цивільного життя;
роль громад у реінтеграції ветеранів;
психологічну та фізичну реабілітацію;
працевлаштування та підприємництво ветеранів;
досвід України у роботі з наслідками сучасної війни;
те, чого Україна може навчити європейських партнерів.
Особливо цікавим міг би бути постійний формат українського голосу у німецькому ветеранському середовищі.
Тобто ми говоримо не про те, щоб просто один раз опублікувати українську статтю. Ми бачимо можливість поступово створювати сталий інформаційний та експертний канал між українським ветеранським середовищем і німецькими військовими та ветеранськими організаціями.
Для «РеСтарту» та Коаліції це особливо цікава можливість. Ми вважаємо, що досвід українських ветеранських просторів сьогодні заслуговує на значно ширше міжнародне представлення.
Адже українські ветеранські простори — це не просто елемент соціальної політики. Це одна з відповідей України на масштабний виклик повернення військових до цивільного життя та збереження людського капіталу держави.
Саме тому дуже важливо, щоб про цей досвід знали в Німеччині — не лише серед української громади, а безпосередньо серед німецьких військових, ветеранів, державних службовців, експертів та політиків.
І тут публікація пані Оксани в treue Kameraden є дуже хорошим прикладом того, як український досвід може виходити за межі українського інформаційного простору і ставати частиною професійного європейського діалогу.
Для нас це і є головна цінність цієї публікації. Ми хочемо не лише отримувати підтримку від наших німецьких партнерів. Ми хочемо, щоб Україна також була країною, яка має що запропонувати — свої знання, свій досвід, свої практичні рішення та уроки сучасної війни.
І саме в цьому контексті treue Kameraden є для нас цінним майданчиком: це можливість говорити про українських ветеранів не мовою проблеми, а мовою досвіду, професіоналізму, партнерства та майбутнього.