07/27/2026
До «Серцевір» – ветеранська спільнота України часто звертаються з історіями, які опиняються в «сірій зоні» чинної системи. Одна з таких — біль літньої жінки, чий онук уже майже два роки вважається зниклим безвісти.
Хлопцю було лише 23, коли він підписав контракт. Мати померла кілька років тому, тож виховувала його переважно бабуся та її родина. Відтоді, як зв’язок із захисником обірвався, жінка самотужки тримає весь тягар пошуків: оббиває пороги, спілкується зі слідчими, координаторами та родинами побратимів з цієї ж групи, які також зникли.
Але найбільша несправедливість ховається в деталях. Попри те, що жінка була найближчою людиною для онука, вона не отримує жодної державної підтримки. Усі передбачені виплати отримує біологічний батько, який роками не брав участі у вихованні сина, не підтримував із ним зв’язок і навіть зараз не контактує з бабусею та не залучений до процесів пошуку.
У свої 70 років жінка залишилася наодинці з важкими наслідками перенесеного інсульту, гіпертонією та болючою проблемою з ногою, що потребує складної операції вартістю близько 200 тисяч гривень. Через обмежений доступ до медичних послуг у невеликому населеному пункті вона не отримує належного лікування. Живе родина скромно — з продажу квітів, вирощених власноруч, адже інших стабільних джерел доходу немає. Попри фізичний біль, жінка змушена пересуватися містом на велосипеді, аби хоч якось вирішувати нагальні справи. Її психологічний стан хитається між постійною тривогою, відчуттям безсилля та надією — вона щиро вірить, що онук живий, і зізнається: якби мала фінансову підтримку, то не лише лікувалася б, а й відкладала б кошти для онука на момент його повернення.
Юридичний коментар фахівців «Серцевіру»:
У подібних ситуаціях кожен випадок потребує глибокого й індивідуального правового аналізу. Залежно від конкретних обставин, юридична команда досліджує кілька важливих напрямів: можливість підтвердження юридично значущих фактів у судовому порядку, наявність інших передбачених законом видів державної чи місцевої соціальної підтримки, залучення безоплатної правничої допомоги, а також захист прав та законних інтересів родини під час взаємодії з органами державної влади.
Водночас цей випадок підсвічує системну проблему: чинне законодавство не завжди враховує реальні сімейні взаємини. Складається ситуація, коли найближчими для військовослужбовця є не лише особи, визначені законом як члени сім’ї за формальним статусом, а й інші родичі, які фактично виконували батьківські функції, здійснювали виховання та продовжують брати активну участь у його пошуку. Саме такі випадки свідчать про необхідність подальшого вдосконалення механізмів соціального захисту сімей військовослужбовців — з урахуванням не лише формальних документів, а й фактичних родинних зв’язків.
Наразі мобільна бригада Ветеранського простору «Серцевір» забезпечує жінці правовий супровід, аналізує можливі механізми захисту її прав та опрацьовує всі доступні законні способи отримання необхідної підтримки. Ми шукаємо додаткові ресурси для медичної допомоги та соціально-побутових потреб, щоб людина, яка опинилася у настільки вразливому становищі, відчула, що вона не залишилася сам на сам зі своїм болем.
Проєкт «Комплексні послуги захисту постраждалого від бойових дій цивільного населення й покращення навичок стійкості працівників, які приходять на допомогу першими», реалізується Право на захист завдяки щедрій підтримці U.S. Embassy Kyiv Ukraine.
Відповідальність за зміст несе ГС «Коаліція ветеранських просторів», і він не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки
Бачити менше