«Пакунок турботи» і підтримка поруч: як ГО ВСУ «Серцевір» зустрічає звільнених з полону

«Пакунок турботи» і підтримка поруч: як ГО ВСУ «Серцевір» зустрічає звільнених з полону

07/01/2026

Перші години після звільнення з полону — одні з найважчих. Людина повертається додому після тривалого перебування в неволі, часто не маючи змоги одразу усвідомити, що вона вже в безпеці. Саме тому так важливо, щоб у цей момент поруч були ті, хто готовий підтримати.

З 1 квітня 2026 року в «Серцевір» – ветеранська спільнота України працює напрям реінтеграції звільнених з полону та підтримки родин військовополонених і безвісти зниклих. За цей час команда зустріла звільнених під час усіх обмінів, що відбулися після запуску напряму. Загалом за цей період з російського полону повернулися 910 військовослужбовців.

Під час кожного обміну команда передає звільненим «Пакунки турботи». Їх отримали близько 870–880 військовослужбовців.

“До пакунків входять речі першої необхідності, засоби гігієни, інформація про доступну допомогу, а також дитячі листи, малюнки та інші символічні знаки підтримки.

Але найголовніше в цих пакунках — не їхній вміст. Це знак для людини, яка щойно повернулася з полону: її чекали, про неї пам’ятали, і вона не залишилася наодинці зі своїм досвідом”, – говорять у ГО ВСУ “Серцевір”.

За три місяці роботи команда також опрацювала 121 індивідуальний запит від звільнених з полону та їхніх родин. Найчастіше люди звертаються по юридичні консультації, допомогу з оформленням документів, соціальними виплатами, пошуком реабілітаційних можливостей та роз’ясненням своїх прав.

Окремий напрям роботи — підтримка родин військовополонених і безвісти зниклих. Для них проводяться інформаційні зустрічі за участі представників державних органів, де родини можуть отримати практичні алгоритми дій та відповіді на свої запитання.

Наразі команда також працює над створенням практичних дорожніх карт для звільнених з полону та їхніх родин, а також запускає новий напрям — документування воєнних злочинів, щоб свідчення тих, хто пережив полон, стали частиною майбутнього міжнародного правосуддя.

Бо повернення додому — це не останній етап випробувань. І дуже важливо, щоб у цей момент людина знала: вона не сама.

Ми використовуємо файли Cookies

Наш веб-сайт використовує файли Cookies, щоб надати Вам кращий сервіс. Будь ласка, дозвольте використовувати ці файли для подальшого використання веб-сайту.

Детальнiше про файли Cookies