06/26/2025
З цих слів почався професійний шлях Надії Шевченко фахівчині супроводу ветеранів та демобілізованих осіб КЗ “Ветеранський простір Звягеля”.
Більше 2 років пані Надія чекала свого сина Олександра з полону. Він на той час був солдатом строкової служби Національного Гвардії України, оборонець Маріуполя. Звідти потрапив у російський полон. Боротьба за сина стала пріоритетною у житті жінки. Вона з чоловіком були одними із перших, хто починали акції на підтримку полонених. Їздили містами, брали участь в автопробігах, виступали у публічних заходах із закликами не забути їхніх рідних.
“Не було можливості просто сидіти, склавши руки. Я обіцяла синові, що буду за нього боротися і ця боротьба мене рятувала від депресії. Публічність була важливою, адже історія з полоном – як листок паперу, перегорнув і забув. Ми не могли цього допустити.
Мій син повернувся додому у 2024 році, але ми всеодно продовжуємо цю боротьбу. Моя місія не закінчилась, адже ще тисячі тих, хто лишається у російській неволі”, – говорить Надія Шевченко, – після повернення сина я деякий час присвятила йому.
Реабілітація, відновлення аж доки він мені не сказав “Мам, ти повинна почати реалізовувати себе”. Я озирнулася навкруги і зрозуміла, що до попередньої роботи (Авт. – пані Надія працювала провідним економістом у банку) я вже не повернусь. Але я маю унікальний багаж знань, який точно знадобиться іншим. Я відчувала, що моя місія – допомагати і підтримувати таких, як була моя родина. Тим більше, що за час нашого тісного спілкування з іншими сім’ями полонених ми завжди підтримували один одного не тільки словами, обіймами, а й у бюрократичних процесах. Життя мене навчило, що допомагати іншим – потрібно.”
Посада фахівця супроводу ветеранів – це якраз про підтримку. І з лютого 2025 року пані Надія її обіймає. Нині у супроводі фахівчині 100 родин і ветеранів. За кожним своя історія і свій біль. Саме тому, на думку Надії Шевченко, фахівець повинен бути трішки психологом аби знати як допомогти і підтримати.
“У мене є родина, яка чекала сина із полону. Мама з цієї родини постійно мене питала “Як його чекати?”. Це знайоме питання, коли ти живеш у невідомості. Я казала, що не здавайтеся. “Думайте про те, що ви вже стільки всього пережили і залишилося трішечки”. І от проходить декілька днів і їхній син повертається з полону. Це неймовірна радість, але починається наступний етап – підготовка родини. Як зустріти, як з ним поводитися, де треба бути поряд, а де краще відійти у сторону. Це дуже важливі речі, які родини теж мають знати. І добре, коли на цих етапах залучаються психологи.
Ще одна особлива для мене категорія – родини безвісти зниклих. І моє завдання зробити так, щоб вони ні в якому разі не зневірилися, не відчували себе самотніми, не припиняли боротися. Дива іноді трапляються”, – говорить пані Надія.
Бути фахівцем, на думку нашої співрозмовниці, – це бути емпатичною людиною, яка відчуває, знає і розуміє потреби тих, для кого працює. І важливим є те, що посада Надії Шевченко уведена саме на базі ветеранського простору, а не соціального закладу.
“Для родин, коли вони звертаються – дуже важливо, що вони звертаються саме у ветеранський осередок. Це приналежність до спільноти. Це розуміння потреб і запитів. Це відчуття своїх. Це ідентифікація їх як членів ветеранської спільноти”, – говорить фахівчиня.
За даними Мінветеранів, на сьогодні працевлаштовано уже 1400 фахівців. Частина з них долучена до спільноти Центру підтримки громад “Простір можливостей”. Ми поцікавилися у пані Надії, наскільки допоміжною є така супервізійна підтримка.
“Пишаюсь, що є частиною спільноти. Неймовірний багаж знань отримую від спілкування. Дуже допомагає розуміння наших проблем. Ми точно знаємо, що у Центрі нас підтримають, підкажуть, супроводять. Ми теж деколи потребуємо цього. А ще ми користуємось нормативкою, яку розробили у ЦПГ. Це наша шпаргалка, адже вона більше підлаштована під ті запити, які дійсно є у ветеранів. Буває так, що трохи розгубився у запитах, то це як підказка – що ми далі питаємо і як діємо”, – відзначила пані Надія.
P.S. Бажання фахівчині зі Звягеля – вчитися, розвиватися, здобувати нові знання, особливо у сфері психології. Цей напрям залишається у топі затребуваних серед фахівців.