01/31/2025
“До нас звернулася родина із Запоріжжя. Чоловік з тяжким пораненням. Він не може самостійно пересуватися. Більше року їх “футболили” і не могли допомогти в оформленні документів і, відповідно, отримання виплат. Люди були дуже зневірені. Ми взялися за цей випадок і упродовж місяця оформили всі документи, відкрили рахунки і вони отримали усі виплати. Також ми домовилися з приватним реабілітаційним центром, де чоловік нині проходить реабілітацію – це наша маленька перемога, бо ми повернули віру людей у те, що вони не самотні”, – розповідає Юлія Мурзаєва, фахівчиня із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Переяславської громади, що на Київщині.
Два роки супроводжувала тих, хто опинився у життєво складних обставинах
Отримати цю посаду для пані Юлії було нескладно. Вона в цій темі уже декілька років. До офіційного призначення на посаду “фахівця” на волонтерських засадах працювала у місцевому осередку Товариства Червоного Хреста України.
“До “великої війни” працювала у службі авіабезпеки Міжнародного аеропорту “Бориспіль”. Потім ми почали волонтерити. Десь 6 місяців допомагали військовим, возили медичну і гуманітарну допомогу. Коли у Переяславі вирішили відкрити осередок Товариства Червоного Хреста – ми почали його формувати, зібрали команду і 2 роки займалися внутрішньо-переміщеними особами, родинами безвісти зниклих і загиблих. Працювали з місцевим ТЦК та СП у напрямку сповіщення родин про загибель когось із рідних, надавали психологічну підтримку. І коли я побачила відкриту вакансію фахівця у нашій громаді – я зрозуміла, що треба подаватися, бо я цією роботою займалася два роки безкоштовно, а тут є можливість продовжити робити важливе і отримувати за це заробітну платню”, – говорить Юлія Мурзаєва.
Її колега – Людмила Шинкар, теж фахівчиня. Жінки працюють в одному кабінеті. Всього на громаду їх двоє і почали свою роботу з листопада 2024 року.
«Мій чоловік воював з 2014 року. Ми вже певні кроки з ним пройшли самостійно. Це був тяжкий досвід. Коли я дізналася, що у нашій громаді з’явилася така посада, то без вагань вирішила подати свою кандидатуру. Дуже хотілося б допомогти нашим ветеранам і їхнім сім’ям», – сказала в одному з інтерв’ю пані Людмила.
“Нас представили громаді – і це було важливо”
Новопризначених фахівчинь керівництво громади представило на спільному круглому столі з керівниками усіх структур та організацій, з якими вони повинні працювати. І це дало хороший поштовх до співпраці.
“Ми дуже вдячні нашим керівникам і міській владі за таке широке представлення. На даний час у немає проблем звернутися до будь якого управління або відділу, кругом йдуть на зустріч. Це і пенсійний відділ, і управління соціального захисту, Центр зайнятості, ТЦК та СП, місцеві навчальні заклади. До прикладу, якщо нам потрібно щось оформити у ЦНАП, то я контактую із спеціалістами і нас швидко приймають. Вже працювали і з податковою інспекцією у такий спосіб. Також налагодили зв’язки і з адвокатськими конторами на предмет надання юридичних послуг”, – ділиться досвідом Юлія.
Єдиною проблемою у роботі фахівчинь лишається постійне робоче місце. З їхніх слів, наразі вони тимчасово приймають клієнтів у дуже маленькому кабінеті. Але місць для очікувань немає. Також проблема із доступом для осіб на кріслах колісних, до прикладу.
Ми сподіваємось, що це питання на рівні громади вирішиться найближчим часом, бо робоче місце із комфортними умовами прийому ветеранів та ветеранок украй важливе.
“Коли їм (ветеранам) кажуть, що до вас приїдуть аби надати підтримку – це сприймається скептично”
Дуже цікавою може стати практика співпраці із Українським державним медико-соціальним центром ветеранів війни, що у Циблях. У цьому центрі проходять лікування наші Захисники і Захисниці, тож фахівчині налагодили комунікацію і там.
“У цьому центрі працює моя знайома і ми налагодили співпрацю таким чином, що коли до них поступають на лікування – вона мене сповіщає про те, що там є хлопці або дівчата з нашої громади. Тоді ми вже їх підхоплюємо і здійснюємо супровід.
Вони шоковані, якщо чесно. Коли їм кажуть, що до вас приїдуть аби надати підтримку – це сприймається скептично і з недовірою. Все міняється після першої взаємодії, коли вони бачать, що нам не всеодно і ми налаштовані всіляко посприяти у вирішенні їхніх проблемних питань.
Ви знаєте, я проходила багато психологічних курсів щодо особливостей спілкування з учасниками бойових дій, їхніми родинами, родинами загиблих і знаю підходи – це мені дуже допомагає. Ну і коли слова підкріплюються справою, коли ми дійсно допомагаємо – це результат. До прикладу, ми домоглися, щоб 4 людини отримали по 50 000 грн допомоги від громади, це тільки за останній місяць. Також дуже часто є проблеми з документами, оформленням пільг, виплатами через поранення і ми задіюємо усі інструменти аби вирішити ці питання. Ми повертаємо їхню віру у те, що є фахівці, які хочуть підтримати і допомогти”, – розповідає пані Юлія.
«Не кожен може керувати своїми емоціями»
“Я розуміла, куди я йшла і розуміла сенс роботи – що будемо робити і що повинні робити. Основне завдання – дати зрозуміти людині, що вона не сама, ми тут для того аби допомогти. Але я дивлюсь, що є частина людей у нашій спільноті, яка не розуміє, що таке супровід людини. Для цього ми потребуємо навчань, фахових і професійних.
Так само з внутрішнім ресурсом. Його потрібно берегти і відновлювати. Ми нашою групою практикуємо таке. Я навіть пропонувала колегам з Борисполя долучатися до груп психологічної підтримки, тому що рівень емпатії у всіх різний і не кожен зможе “тримати голову холодною” і не кожен може керувати своїмиемоціями, а без цих навичок буде дуже складно”, – наголошує пані Юлія.
Утім, є дещо, що може розчулити і її. Це подяка тих, заради кого вона працює.
“Приходиш до ветерана, а він зневірився у всьому. Ти починаєш з ним працювати, а він плаче і каже, “Дякую, що ви є” – оце найбільша винагорода для мене”, – підсумовує Юлія Мурзаєва.
Якщо ви з Переяслава і потребуєте підтримки, звертайтесь за телефонами:
Мурзаєва Юлія Володимирівна
Шинкар Людмила Григорівна
І рекомендуємо підписатися на їхню сторінку у Facebook
Від редакції: Кожна така історія вселяє надію, що запуск професії “фахівця” – правильне рішення і воно потребує консолідації і зусиль усіх, хто причетний до цього процесу. Є ветерани, є люди, які готові їх підтримувати і супроводжувати, є “політичне рішення” на цю посаду, лишилося унормувати нюанси і довести цей процес до ідеального.