07/08/2025
«Люди хочуть бути впевненими, що зробили все можливе».
Так говорить юрист Дмитро Петришин, який у Перший жіночий ветеранський простір «Рехаб» консультує родини військовослужбовців, які зникли безвісти.
У просторі розповіли, що найчастіше турбує родини безвісти зниклих воїнів.
Дмитро говорить про дві основні категорії звернень:
«Перш за все, люди приходять із запитом: “Чи ми вже все зробили?”. Вони бояться щось втратити або пропустити. Хочуть пересвідчитися, що виконали все, від них залежне. Ми допомагаємо пройти цей шлях. Залежно від того, на якій стадії перебуває справа, надаємо супровід, поради, уточнення», – говорить юрист.
Головний запит — доступ до інформації
«Усі хочуть знати, що сталося. Це найболючіше – коли немає відповіді. Але військові частини не завжди можуть повідомити деталі. Командири – на передовій часто без зв’язку. Тоді інформацію передають через відділ цивільно-військового співробітництва. Але люди не завжди знають, до кого звернутися. Ми пояснюємо: де шукати, з ким говорити».
Дмитро також відзначає: «Немає двох однакових історій. Кожна ситуація — це особиста трагедія й надія. Наша мета – допомогти розібратися в складному, підтримати в правильному рішенні і дати відчуття, що люди не самі».
У «Рехабі» виокремлюють найчастіші юридичні запити:
1. Статус УБД (учасника бойових дій):
«Часто бійці зникають уже під час першого виходу, ще не встигнувши отримати статус УБД. А від цього залежить оформлення пільг і допомоги родині. Тоді ми допомагаємо отримати витяг з реєстру, подати запити, підготувати заяви».
2. Питання щодо грошового забезпечення:
«У більшості випадків ТЦК одразу консультують щодо заяв на забезпечення. Але виникають нюанси: поділ між членами родини, оновлення законодавства, питання — хто саме має право на ці кошти».
3. Право на одноразову грошову допомогу:
«Особливо складно, коли минуло багато часу, родина вже схиляється до думки, що рідний, можливо, загинув. Хтось із родини хоче оформити допомогу, хтось — категорично проти, бо тримається надії. Питають: а якщо оформимо, а потім виявиться, що людина жива — чи доведеться повертати кошти?»
Це щоденна робота — в тиші кабінету, з паперами, телефонами, запитами. Але за кожним папером — чиясь доля, біль і сподівання.