01/21/2025
“Я не думала, що мені можуть допомогти настільки комплексно. Ви не просто працюєте, ви даруєте надію”, – сказала пані Валентина команді мобільної групи ГО “Центр соціально-психологічної реабілітації Миколаївщини”.
Пані Валентина проживає в одному із сіл, що на Миколаївщині. Її чоловік загинув ще на початку “великої війни”, а син уже пів року вважається безвісти зниклим. Вона звернулась до команди мобільної групи, бо побачила на одному із телеграм-каналів росіян знімок українського військовополоненого, у якому впізнала свого сина.
“Що робити далі?”, “Як добитися статусу “військовополоненого?” “Як повернути сина додому?”, з таким питанням прийшла на зустріч до фахівців і фахівчинь групи. І якраз у цей момент і спрацьовує ефективність комплексного підходу до того аби надати жінці повну підтримку та допомогу.
Спершу жінка поспілкувалася з кейс-менеджеркою Оксаною. Її завданням було оцінити ситуацію та скоординувати дії команди. Оксана розпочала з розмови, під час якої дізналася всі деталі історії: обставини зникнення сина, спроби Валентини знайти його через державні структури та знайомих, а також зібрала документи, які в неї вже були. Вона допомогла Валентині впорядкувати інформацію, зберегти фото та посилання на телеграм-канал, а також визначила подальші дії.
Далі справу підхопила юристка Людмила. Вона допомогла скласти заяви до відповідних органів: Міністерства оборони України, Національного інформаційного бюро, Уповноваженого з прав людини та міжнародних організацій, зокрема Червоного Хреста.
Юристка пояснила пані Валентині, як працює механізм визнання військовополонених, і що включення сина до списків таких осіб є важливим для його захисту за міжнародним правом. Вона також роз’яснила можливості комунікації з організаціями, які займаються обміном полонених.
Паралельно з цим психологиня Олеся підтримувала Валентину, яка перебувала у стані глибокого стресу. Втрата чоловіка, тривога за сина та постійна невизначеність виснажили її морально. Олеся допомогла Валентині висловити свої переживання, зняти емоційне напруження та зрозуміти, що вона має право на підтримку. Вона дала рекомендації, як справлятися з нападами тривоги та працювати зі своїм почуттям провини за те, що “робить недостатньо”, як часто думають рідні військових.
Команда працювала синхронно.
Коли Валентина починала сумніватися у своїх силах, кейс менеджерка Оксана нагадувала їй, що кожен зроблений крок наближає до мети. Людмила пояснювала юридичну важливість кожного документа, підкреслюючи, що ці дії допоможуть захистити права її сина. Олеся ж допомагала Валентині знайти внутрішні ресурси, щоб рухатися далі.
“Під час цього виїзду ми працювали з родинами полонених, безвісти зниклих і загиблих Захисників. Кожна така зустріч – це історія боротьби, надії та важливості підтримки. Ми вкотре переконуємось, наскільки ефективною може бути робота мультидисциплінарної команди, коли кожен фахівець виконує свою роль, але разом вони створюють підтримку, яка дійсно змінює життя”, – говорять фахівці і фахівчині мобільної групи.
Проєкт з підтримки роботи мобільних груп в громадах реалізується завдяки програмі Український Фонд Швидкого Реагування IREX, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.